Модуль 11

Ось і завершилося наше навчання! Знання, отримані під час навчання, є надзвичайно сучасними та корисними, сьогодення  вимагає нових підходів до здобуття освіти. Тепер шляхи здобуття знань значно розширені: проект дає можливість кожному учаснику знайти себе у спільному процесі розкриття питання, що є цікавим особистісно. Незвичайні форми оцінювання, самооцінювання та оцінювання творчості допомагають дитині відчути свої сили, побачити  динаміку в досягненні власної мети. Цікава робота за вікі-технологіями наближує світ спілкування на цікаві теми.

Завдяки тренінгу я удосконалила свої знання, які допоможуть мені в подальшому більш ефективно та цікаво співпрацювати з учнями.

Я дуже рада, що побувала на цих курсах. Дякую нашим тренерам з допомогу у роботі Антонів Галині Ярославівні та Дризі Майї Констянтинівні.

Вітаю всіх з закінченням курсів та бажаю подальших творчих успіхів на педагогічній ниві))))))

Модуль 10

Вміння розумно поставити запитання – це основа якісного навчання. Добре продумані запитання провокують змістовні зв’язки з тим, що учні приносять до класної кімнати з попереднього навчання та зі свого життєвого досвіду.Поведінка вчителів, сприятливе середовище у класній кімнаті та стратегії впровадження проектів – все це важливо при створенні навчального процесу, що будується на навчальних потребах учнів. План впровадження визначє вимоги до середовища поза класною кімнатою перед, під час та після виконання учнями проектів і забезпечує успіх навчання. 

Фасилітатор – фахівець, що не зацікавлений у підсумках обговорення, не представляє інтереси жодної з груп-учасників і не бере участі в обговоренні, але відповідає за якісне виконання порядку денного.  

Модуль 9

Цей модуль допоміг мені зробити такі висновки щодо того, як учні можуть самі спрямовувати себе у навчанні та про роль і місце диференційованого навчання.

Для того, щоб забезпечити диференціацію знань учнів необхідно:

-       створення можливості для самостійної роботи учня;

-       право вибору щодо праці в групах чи індивідуально;

-       дозволити учням виконувати альтернативні завдання до завдань поставлених вчителем;

      -       передбачити цікаві види діяльності для того, щоб зацікавлювати учнів.

Модуль 8

У цьому модулі я дізналася про те, як можна використовувати засоби оцінювання для діагностики рівня розвитку.

Створила форми для оцінювання учнівської презентації.

Модуль 7

       При виконанні даного модуля я зрозуміла, що для виконання проекту учням обовязково володіти навичками 21 століття. Створила приклад учнівської роботи та спробувала оцінити.  Основний висновок даного модуля є те, що навчання побудоване на проектному підході допомагає враховувати індивідуальні потреби учнів.

    З колегами обговорили та поділились ідеями щодо використання Інтернету на уроках. 

Модуль 6

Під час опрацювання даного модуля, ми обговорили питання безпеки роботи учнів в Інтернеті.

Можливості Інтернет-ресурсів дозволяють знаходити та використовувати різноманітні відео або аудіо матеріали.

Навчилася використовувати сервіси для спілкування та співробітництва для того, щоб покращити свої професійні здібності та навчання учнів.

Модуль 5

      Даний модуль виявився дуже цікавим своєю інформацією про використання інформації з мережі Інтернет. Ознайомилась з законами щодо авторських прав та правил правомірного використання робіт в освітніх проектах. Про обовязкове посилання в роботах на використані Інтернет-ресурси. 

      А головне багато корисних фактів щодо використання інформації. Підготувала форму, про дозвіл батьків на використання робіт учнів в мережі Інтернет.

Модуль 4

Виконуючи вправи цього модуля я ознайомилася більш детально з різними видами, формами та методами оцінювання. Для себе відмітила декілька нових і цікавих форм оцінювання. Створення інструменту оцінювання, який буде використаний до початку роботи в проекті, дозволить мені визначити навчальні потреби учнів. Створила свій перший варіант оцінювання та розробила основні завдання проекту.

Модуль 3

На даному модулі я обала тему для проекту.



Визначила ключове, тематичне та основні питання модуля. Проаналізувала вимого державних освітніх стандартів з історії та інших навчальних предметів, які стосуються моєї проектної діяльності, а зокрема: географії і інформатики. В відповідності до державних стандартів охарактеризувала діяльність учнів.

Модуль 2

На цьому модулі я ознайомилась з методом проектів, а також як використання його в роботі з учнями. Створила публікацію та удосконалила її, а саме:
- змінила шрифт
- вставила таблицю
- розмістила палітру кольорів.

Модуль 1

На даному модулі я ознайомилась з основною метою тренінгу та ресурсами,  поміркувала над власними цілями, і також:
*** навчилась працювати з посібником;
*** створила власний блог;
*** зареєструвалась та створила вікі-сторінку.
 Надалі хочу детальніше ознайомитись як працювати з цими ресурсами)))))

Отож успіхів!!!!!

Словник основних юридичних термінів

Абсолютне правовідношення - правова громадська зв'язок, в якій визначена лише управнена сторона, а зобов'язана сторона - це кожен і кожен, чий обов'язок полягає в тому, щоб утримуватися від порушення суб'єктивного права (правовідносини, що випливають з права власності, авторського права).
Акти застосування права - правові акти компетентного органу або посадової особи, видані на підставі встановлених фактів і норм права, що визначають права, обов'язки або міру юридичної відповідальності конкретних лип,. До актів застосування права пред'являються вимоги законності, обґрунтованості, доцільності.
Аналогія схожість в якому-небудь відношенні між явищами, предметами, поняттями.
Аналогія закону - спосіб подолання пробілу в законодавстві шляхом застосування до неврегульованого конкретною нормою спірного відношенню норми закону, що регулює подібні відносини.
Аналогія права - спосіб подолання пробілу в законодавстві шляхом застосування до неврегульованого конкретною нормою спірного відношенню при відсутності норми, що регулює подібні відносини, загальних начал і змісту законодавства. Загальні початку і зміст законодавства є не що інше, як принципи права (загальноправові та галузеві).
Бюрократизм (у буквальному значенні - влада "бюро") - характеристика діяльності державних (муніципальних) службовців, виражає зловживання державною владою в особистих інтересах і на шкоду суспільству, але в рамках закону. Форми прояви бюрократизму - формалізм, тяганина та ін.
Гарантії законності - це об'єктивні умови і суб'єктивні фактори, а також спеціальні засоби, що забезпечують режим законності. До об'єктивних гарантій (умовами) відносяться економічні, політичні, ідеологічні, соціальні та правові. До суб'єктивних факторів відносяться стан правової науки, ефективність діяльності політичного керівництва та ін. Спеціальні засоби забезпечення законності - це юридичні й організаційні засоби, призначені виключно для забезпечення законності.
Гарантії прав людини і громадянина - система умов, засобів і способів, що забезпечують усім і кожному рівні правові можливості для виявлення, придбання та реалізації своїх прав і свобод. За сферою дії розрізняють міжнародно-правові (планетарні) гарантії, гарантії в рамках регіональних міжнародних співтовариств, внутрішньодержавні та автономні гарантії.
Гіпотеза - це структурний елемент норми права, який вказує на конкретні життєві обставини (умови), при наявності або відсутності яких і реалізується норма. В залежності від кількості та змісту обставин, викладених у нормі, гіпотези бувають прості, складні й альтернативні.
Державна влада - система відносин керівництва та підпорядкування, концентроване вираження розуму, волі і сили визначених соціальних прошарків або усього народу, що містять політико-правові повноваження і відповідальності та реалізуються компетентними державними органами.
Державне примус (як метод здійснення державної влади) - психологічний, матеріальний або фізичний (насильницький) вплив повноважних органів і посадових осіб держави на особу з метою змусити (примусити її діяти з волі володарюючого суб'єкта, в інтересах суспільства і держави. Державний примус буває правовим і неправовим.
Державний орган - первинна структурна частина механізму (апарату) держави, що бере участь у здійсненні функцій держави і наділена владними повноваженнями. Державний орган має внутрішню будову. Повноваження державного органу здійснюють державні службовці (чиновники). В державі всі органи взаємопов'язані між собою, але їх можна класифікувати. За принципом поділу влади вони поділяються на законодавчі, виконавчі і судові; за способом виникнення - на первинні та похідні; за обсягом владних повноважень - на вищі та місцеві; за широтою компетенції - на органи загальної і спеціальної компетенції; за способом формування - на виборні і призначувані; за порядком прийняття рішень - на колегіальні та одноособові.
Державний суверенітет - політико-правова властивість (ознака) держави, що виражає верховенство і незалежність державної влади.
Держава - політико-правова організація суспільства, яка забезпечує його єдність і територіальну цілісність, що володіє суверенітетом, що здійснює владу, управління і регулювання в суспільстві. До основних ознак держави належать: нерозривний зв'язок, взаємозалежність і взаємодію держави і права; наявність у держави публічної (політичної) влади; державний суверенітет; територіальна організація населення; система податків, зборів, позик.
Громадянське суспільство - це вільне демократичне правове суспільство, орієнтоване на конкретного людини, що створює атмосферу поваги до правових традицій і законів, общегуманистическим ідеалам, що забезпечує свободу творчої і підприємницької діяльності, створює можливість досягнення благополуччя та реалізації прав людини і громадянина, органічно виробляє механізми обмеження та контролю за діяльністю держави.
Дієздатність - передбачена нормами права здатність і юридична можливість особи своїми діями набувати і здійснювати права і обов'язки. Різновидами дієздатності є сделкоспособность, тобто здатність (можливість) особисто, своїми діями здійснювати цивільно-правові угоди, і деліктоздатність - це передбачена нормами права здатність нести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення.
Декларативні норми містять у собі положення програмного характеру, визначають завдання правового регулювання окремих видів суспільних відносин, містить нормативні оголошення.
Демократичний режим - вид політичного режиму, при якій вищі органи держави мають мандат народу, влада реалізується в його інтересах демократичними та правовими методами. Тут права і свободи людини і громадянина всебічно гарантовані і захищені, закон панує у всіх сферах суспільства.
Дефинитивные норми формулюють визначення тих чи інших правових явищ і категорій.
Діяння - дія (бездіяльність), вчинок, звершення.
Диспозитивний метод правового регулювання - метод, при якому суб'єктам надається свобода вибору варіантів поведінки.
Диспозиція - структурний елемент норми права, який містить саме правило поведінки, відповідно до якого повинні діяти учасники правовідносини. По способі викладу диспозиція може бути прямою, альтернативної і бланкетною.
Документ - письмовий акт, що має юридичне значення.
Природне право (природні права) - система соціально-правових домагань, зміст яких обумовлена природою людини і суспільства.
Закон - володіє вищою юридичною силою нормативний акт, прийнятий в особливому порядку вищим представницьким органом державної влади або безпосередньо народом і регулює найбільш важливі суспільні відносини.
Законність - це суспільно-політичний режим, що полягає в пануванні права й закону в суспільному житті, неухильному здійсненні приписів правових норм всіма учасниками суспільних відносин, послідовній боротьбі з правопорушеннями і відсутності свавілля в діяльності посадових осіб. Принципами законності є: єдність, загальність, доцільність.
Законодавча ініціатива - належить уповноваженим державним органам право внесення законопроекту до законодавчого органу.
Законодавчий процес - це врегульований нормами права порядок розробки, обговорення та прийняття проектів нормативних правових актів (законів) вищим органом державної влади.
Закономірності розвитку держави - стійкі, повторювані зв'язки, що характеризують самобутність, цілісність держави та історичний процес його розвитку. Основною закономірністю вважається поступове історичне перетворення з примітивного, "варварського" освіти примусово-репресивного характеру в політичну організацію всього суспільства.
Заборона - спосіб правового регулювання, який виражається у покладанні обов'язки утримуватися від певних дій (наприклад, роботодавцю заборонено залучати до надурочних робіт неповнолітніх).
Зловживання правом - діяння, при якому суб'єкт не порушує правові приписи, однак при цьому своїми діями він завдає шкоди оточуючим, тобто реалізує своє суб'єктивне право "на зло" іншим суб'єктам.
Ідеологія - система політичних, правових, моральних, релігійних, естетичних і філософських поглядів і ідей, в яких усвідомлюються і оцінюються відносини людей до дійсності. Система поглядів, ідей, що характеризують яку-небудь соціальну групу, клас, політичну партію, суспільство.
Імперативний метод правового регулювання -метод, який приписує суб'єктам певний варіант поведінки в категоричній, владній формі.
Інкорпорація - вид систематизації, в ході якої чинні нормативні акти зводяться воєдино без зміни їх змісту, переробки та редагування.
Інститут - в широкому сенсі - елемент соціальної структури історичної форми організації і регулювання суспільного життя, сукупність установ, норм, цінностей, культурних зразків, стійких форм поведінки. Існують економічні інститути (наприклад, власність, заробітна плата), політичні інститути (держава, армія, партія) і ін
Інститут права відособлена група юридичних норм, що регулюють суспільні відносини конкретного виду (інститут права власності в цивільному праві, інститут відповідальності посадових осіб в адміністративному праві). В основі поділу системи права на галузі й інститути лежать предмет і метод правового регулювання.
Інтерпретаційні акти - правові акти компетентних державних органів, що містять результат офіційного тлумачення.
Джерело (форма) права - форма офіційного вираження загальнообов'язкових приписів, що створюються органами держави з метою регламентації громадського порядку. Сучасні джерела права - це офіційні документи, які містять правову (загальнообов'язкову) інформацію, яка говорить про права, обов'язки або відповідальність фізичних або юридичних осіб.
Кодифікація - вид систематизації, який передбачає переробку норм права за змістом і його систематизоване, науково обґрунтоване викладення в новому законі (наприклад, Зводі законів, кодекс, основи законодавства та ін).
Колізійні норми - покликані усувати виникаючі протиріччя між правовими приписами.
Конфедерація - союз суверенних держав, утворений для досягнення певних цілей (військових, економічних та ін).
Координація - взаємозв'язок, узгодження, приведення у відповідність.
Корпоративні норми - правила поведінки, що створюються в організованих спільнотах, що поширюються на його членів і спрямовані на забезпечення організації та функціонування даного співтовариства.
Корупція - підкуп, продажність державних і муніципальних чиновників, використання ними владних повноважень, службового положення в корисливих інтересах, в цілях особистого збагачення чи в інтересах інших осіб. Форми корупції - хабарництво, підкуп, протекціонізм та ін.
Культура - історично певний рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений в типах і формах організації життя і діяльності людей, в їхніх взаємовідносинах, а також в створюваних ними матеріальних і духовних цінностях.
Легальність державної влади - юридична характеристика державної влади, яка означає її офіційне проголошення, правомірне встановлення, функціонування в режимі законності.
Легітимність державної влади - ступінь довіри і підтримки її широкими масами населення даної країни за притаманні їй якості та гідності, визнання здатності керувати країною, готовність їй підкорятися. Дійсно, легітимна влада - це відповідає уявленням, очікуванням і сподіванням населення країни, досить повно виражає його корінні інтереси. Легітимність підвищує авторитет і ефективність державної влади.
Міжнародне право - складної комплекс юридичних норм, створюваних державами за допомогою узгодження своїх інтересів і формують самостійну правову систему, яка функціонує у взаємодії з правовими системами держав. Предмет регулювання міжнародного права - відносини між державами (міждержавні відносини) і відносини з участю різних учасників міжнародного спілкування (інші міжнародні відносини). Поряд з цим норми міжнародного права в певній мірі призначені для регулювання відносин у межах юрисдикції держав (внутрішньодержавних відносин).

Метод - спосіб досягнення якої-небудь мети, рішення конкретної задачі; сукупність прийомів або операцій практичного або теоретичного освоєння (пізнання) дійсності.

Метод правового регулювання - сукупність прийомів юридичного впливу па поводження людей, вироблених у результаті тривалого людського спілкування.
Методологія юридичної науки - відносно самостійна галузь юриспруденції, в якій розглядаються умови і форми наукового пізнання держави і права, основи, принципи та методи юридичних досліджень.
Методи юридичної науки - застосовуються в дослідницькій діяльності юристів засоби і способи отримання об'єктивних, достовірних, обґрунтованих, перевіряються знань про державу і право. До методів юридичної науки належать: філософські, загальнонаукові, частнонаучные.
Механізм - система, пристрій, що визначають порядок якого-небудь виду діяльності.
Механізм (апарат) держави - спеціально створена постійно діюча ієрархічна система державних органів, установ і посадових осіб, що здійснюють державну владу, завдання і функції держави.
Механізм правового регулювання - система юридичних засобів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання. До елементів, складових частин механізму правового регулювання належать: юридичні норми, нормативні правові акти, правовідносини, акти реалізації права, правозастосовчі акти, правосвідомість, режим законності.
Світовий правопорядок - це система суспільних планетарних відносин, що формуються на основі загально гуманістичних і природно-правових засад і функціонують у відповідності із загальновизнаними принципами і нормами міжнародного і внутрішньодержавного права.
Монархія - форма правління, де вища державна влада належить одноосібному главі держави - монарху (королю, царю, імператору, шаху і т. д.), який займає престол але спадщину і не несе відповідальності перед населенням. Монархія буває необмежена і обмежена (станово-представницька, конституційна).
Мораль - історично складається в суспільній свідомості система принципів, понять, норм поведінки, заснована на ідеалах добра і зла, належного і справедливого в відносинах людей.
Недемократичний режим - вид політичного режиму, при якому на перший план виходять методи насильства, здійснюється неправове державне примус, права і свободи людини і громадянина не захищені. Вкрай недемократичною є тоталітарний фашистський режим, коли влада переходить в руки реакційних сил.
Норма - встановлення, порядок, визнаний обов'язковим. Міра чого-небудь.
Норма права - загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки, встановлене і забезпечене суспільством і державою, закріплене й опубліковане в офіційних актах, спрямоване на регулювання суспільних відносин шляхом визначення прав і обов'язків їх учасників.
Нормативність - ознака права, означає, що право регулює суспільні відносини за допомогою конкретних, формально-визначених правил поведінки - норм.
Нормативний акт - офіційний документ, створений компетентними державними органами і містить загальнообов'язкові юридичні норми (правила поведінки).
Нормативний договір як джерело права - угода двох або більше суб'єктів, в якому містяться юридичні норми, що визначають права та обов'язки сторін (междугосударственные договори, федеративний договір і ін).
Забезпечувальні норми - містять приписи, що гарантують здійснення суб'єктивних прав і обов'язків у процесі правового регулювання.
Общедозволительный тип правового регулювання - тип правового регулювання, по якому в характером регульованих відносинах встановлюються строго і чітко сформульовані заборони. Як правило, об'єм цих заборон невеликий, а об'єм дозволений не визначений: все, що не заборонено.
Суспільні відносини - це різноманітні зв'язки між соціальними групами, націями, релігійними громадами, а також всередині них у процесі їх економічної, соціальної, політичної, культурної та іншої діяльності.
Громадський порядок - стан врегульовано мости суспільних відносин, заснований на реалізації всіх соціальних норм і принципів. На відміну від правопорядку громадський порядок утворюється під впливом нс тільки правових, але й інших соціальних норм: моралі, звичаїв, корпоративних, релігійних норм і т. д.
Суспільство - історично сформована сукупність людей на певній території в результаті спільної діяльності, що характеризується різноманіттям (економічних, політичних, етичних, релігійних і інших) відносин і цілісністю організації життя.
Об'єкт правопорушення - те, чого правопорушенням заподіяно шкоду. Таким є життя, здоров'я, громадський порядок, власність і т. д.
Об'єкт правовідносин - це те реальне благо, на використання або охорон}' якого спрямовані суб'єктивні права і юридичні обов'язки.
Об'єктивна сторона правопорушення - виражене зовні діяння, його наслідки, ступінь суспільної небезпеки.
Об'єктивно протиправне діяння - діяння, при якому особа, порушуючи норми права, завдає шкоди. Проте інші елементи складу правопорушення - суб'єкт або суб'єктивна сторона - відсутні. До таких дій можна віднести порушення норм кримінального права недієздатною особою, заподіяння шкоди в стані необхідної оборони або крайньої необхідності і інші подібні діяння.
Звичаї - загальні правила, що виникають в результаті постійного відтворення конкретних зразків поведінки і в силу тривалості свого існування увійшли у звичку людей.
Зобов'язання - спосіб правового регулювання, який виражається I! приписі вчинити якісь дії (наприклад, власник житлового будинку зобов'язується платити податки).
Оперативні норми (норми-інструменти) - встановлюють дати набрання чинності нормативного акту, припинення його дії і т. п.
Організація - 1) внутрішня упорядкованість, узгодженість, взаємодія більш або менш диференційованих і автономних частин цілого, обумовлена його будовою; 2) сукупність процесів або дій, що ведуть до утворення і вдосконалення взаємозв'язків між частинами цілого; 3) об'єднання людей, спільно реалізують програму або мету і діють на основі певних правил і процедур.
Відносне правовідношення - така правова громадська зв'язок, в якій конкретно (поіменно) визначені обидві сторони (покупець і продавець, постачальник і одержувач, позивач і відповідач).
Галузь права - відособлена сукупність юридичних норм, інститутів, що регулюють однорідні суспільні відносини. Вона відображає високий рівень системоутворюючих зв'язків, характеризується визначеною цілісністю, автономністю. Галузі підрозділяються на матеріальні і процесуальні. В основі поділу системи права на галузі й інститути лежать предмет і метод правового регулювання.
Охоронні норми - фіксують заходи державного примусу, які застосовуються за порушення правових заборон. Вони визначають також умови і порядок звільнення від покарання.
Позитивне право - система загальнообов'язкових, формально визначених норм, встановлених і гарантованих державою, що містяться у законодавстві та інших джерелах юридичних норм. Позитивне право - право, "виходить від держави", закріплене в офіційних джерелах.
Пізнання, процес відбивання і відтворення дійсності в мисленні суб'єкту, результатом якого є нове знання про світ.
Політична система суспільства - система взаємозв'язаних та взаємодіючих об'єднань (організацій) людей, що базуються на різноманітних формах власності, що відображають інтереси та волю соціальних класів, верств, груп і націй, що реалізують політичну владу або борються за її здійснення в рамках права через державу.
Політичний режим - це методи здійснення політичної влади, підсумкове політичний стан у суспільстві, яке складається в результаті взаємодії і протиборства різних політичних сил, функціонування всіх політичних інститутів і характеризується демократизмом або антидемократизмом. Основні види політичного режиму - демократичний і недемократичний.
Порядок - 1) правильне, налагоджене стан, розташування чого-небудь; 2) послідовний хід чого-небудь; 3) правила, за якими відбувається що-небудь; 4) існуючий устрій, режим.
Права громадянина сукупність природних правочинів, які отримали відображення в нормативних правових актах держави, та набутих прав, вироблених в ході розвитку людини, суспільства і держави.
Права особи - права, що належать конкретному індивіду в конкретній ситуації.
Права людини - це природні можливості індивіда, що забезпечують його життя, людську гідність і свободу діяльності у всіх сферах суспільного життя. Основні права і свободи людини і громадянина можна класифікувати за сферами життєдіяльності суспільства (особисті права, економічні, політичні, соціальні, культурні, екологічні, інформаційні).
Право - система загальнообов'язкових формально визначених норм, які виражають міру свободи людини, прийнятих або санкціонованих державою і охороняються від порушень. Головними ознаками права виступають свідомо-вольовий характер, нормативність, формальна визначеність, забезпеченість державою, системність.
Правова культура - обумовлене всім соціальним, духовним, політичним і економічним ладом якісний стан правового життя суспільства, що виражається в досягнутому рівні розвитку правової діяльності, юридичних актів, правосвідомості і загалом у рівні правового розвитку суб'єкта (людини, різних груп, всього населення), а також ступеня гарантованості державою і громадянським суспільством прав і свобод людини.
Правова сім'я - сукупність правових систем, виділена на основі спільності генезису; спільність джерел, форм закріплення і вираження норм права; структурної єдності, подібності; спільність принципів регулювання суспільних відносин; єдності термінології, юридичних категорій і понять, а також техніки викладу і систематизації норм права. В науці виділяють наступні правові системи (правові сім'ї): англосаксонську (Англія, США, Канада, Австралія. Нова Зеландія та ін); романо-германську (країни континентальної Європи, Латинської Америки, деякі країни Африки, а також Туреччина); релігійно-правову (країни, що сповідають в якості державної релігії іслам, індуїзм, іудаїзм); соціалістичну (Китай, В'єтнам, КНДР, Куба); звичайного права (екваторіальна Африка і Мадагаскар).
Правова система - цілісний комплекс правових явищ, який обумовлений об'єктивними закономірностями розвитку суспільства, усвідомлений і постійно відтворений людьми та їх організаціями (державою) і використовується ними для досягнення своїх цілей.
Правове виховання - це цілеспрямована діяльність по трансляції (передачі) правової культури, правового досвіду, правових ідеалів і механізмів розв'язання конфліктів у суспільстві від одного покоління до іншого. Правове виховання має на меті розвиток правової свідомості людини і правової культури суспільства в цілому.
Правове державне примус - таке примусове державне вплив, вид і міра котрого строго визначені правовими нормами і який застосовується в процесуальних формах (чітких процедурах).
Правова держава - така держава, побудова і діяльність якого ґрунтується на принципах пріоритету права, правової захищеності людини і громадянина, єдності права і закону, правового розмежування діяльності різних гілок державної влади.
Правове регулювання - це цілеспрямований вплив на суспільні відносини за допомогою правових (юридичних) засобів.
Правовий нігілізм - це негативне ставлення до права, закону і правових форм організації суспільних відносин. Правовий нігілізм може виступати в двох різновидах, або формах - теоретичній (ідеологічній) і практичної.
Правовий звичай - правило поведінки, яке увійшло в звичку народу внаслідок його повторення протягом тривалого часу, визнана державою як загальнообов'язкова норма поведінки, дотримання якого забезпечується державним примусом.
Правовий режим - специфіка юридичного регулювання певної сфери суспільних відносин за допомогою різних юридичних засобів і способів. Як правило, різні сфери суспільних відносин вимагають різного поєднання способів, методів, типів правового регулювання. Своєрідність правових режимів спостерігається як всередині кожної галузі, так і в правовій системі в цілому.
Правовий статус особи - стан людини, що відображає її фактичний стан у взаємовідносинах з суспільством та державою. Розрізняють загальний (міжнародний), конституційний (базовий), галузевий, родовий (спеціальний) та індивідуальний правові статуси особи.
Правомірна поведінка - суспільно-необхідне, бажане або соціально допустимий, вольове діяння дієздатного суб'єкта, що відповідає вимогам норм права. За суб'єктивною стороні правомірна поведінка поділяється па соціально-активну, законослухняне, конформістське і маргінальне.
Правопорушення - суспільно шкідливе, протиправне, винне діяння дієздатного суб'єкта, яке тягне юридичну відповідальність. За ступенем суспільної небезпеки і юридичного оформлення правопорушення поділяються на злочини і проступки (адміністративні, цивільно-правові та дисциплінарні).
Правовідносини - виникаючий на основі норм права суспільний зв'язок, учасники якого мають суб'єктивні права і юридичні обов'язки, забезпечені державою. Правовідносини характеризується складним складом, складається з трьох елементів: суб'єкти, об'єкт і зміст. Правовідносини можна розділити але галузевою ознакою на конституційні, цивільно-правові, адміністративно-правові і т. д.; за характером змісту - на общерегулятивные, регулятивні й охоронні; в залежності від ступеня визначеності сторін правовідносини можуть бути відносними і абсолютними.
Праворозуміння - наукова категорія, яка відображає процес і результат цілеспрямованої розумової діяльності людини, що включає в себе пізнання права, його сприйняття (оцінку) і відношення до нього як до цілісного соціального явища.
Правопорядок - стан упорядкованості суспільних відносин, що утворилася в результаті практичної реалізації правових норм. Принципами правопорядку є: визначеність, системність, організованість, державна гарантованість, стійкість, єдність.
Правосвідомість - сукупність знань, ідей і почуттів, що характеризує сприйняття, оцінку і ставлення людей до правових явищ у реальній дійсності.
Правоздатність - передбачена нормами права здатність (можливість) особи мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.
Правосуб'єктність - це передбачена нормами права здатність (можливість) бути учасником правовідносин.
Правотворчість - це діяльність компетентних органів держави з прийняття, зміни і скасування нормативних правових актів і юридичних норм.
Предмет правового регулювання - це фактичні відносини людей, що об'єктивно бідують у правовому опосередкуванні. Коло їх дуже широке і різноманітний - трудові, управлінські, майнові, земельні, сімейні та ін. Їм властиві наступні риси: 1) це життєво важливі для людини і його об'єднань відносини;
2) це вольові, цілеспрямовані (розумні) відносини;
3) це стійкі, повторювані і типові відносини;
4) це відносини поведінкові, за якими можна здійснювати зовнішній контроль (наприклад, юрисдикційними органами).
Предмет теорії держави і права явища і категорії, що сформувалися і вироблені па основі розуміння єдності і глибокої взаємодії держави та права. До них належать: держава і право як явища цивілізації і культури; основні поняття держави і основні поняття права; основні правові принципи; основні цінності держави і права; основні закономірності розвитку держави і права.
Презумпція - припущення, що визнається істинним, поки не доведено протилежне.
Ознака - своєрідна особливість людини, речі, явища.
Застосування права - це владна діяльність компетентних органів і посадових осіб по підготовці та ухваленню індивідуального рішення по юридичній справі. Стадії застосування права: встановлення кола фактичних обставин; юридична оцінка фактичних обставин, тобто їх юридична кваліфікація; винесення рішення по юридичній справі.
Примус - залучення суб'єкта крім його волі до вчинення будь-яких дій або до претерпеванию яких-небудь дій відносно нього з боку інших суб'єктів.
Принцип - 1) основне вихідне положення якої-небудь теорії, вчення, науки, світогляду, політичної організації; 2) внутрішнє переконання людини, що визначає його ставлення до дійсності, норми поведінки і діяльності.
Принцип поділу влади - це раціональна організація державної влади в демократичній державі, при якій здійснюється гнучкий взаємоконтроль і взаємодія вищих органів держави як частин єдиної влади через систему стримувань і противаг.
Принципи права - керівні ідеї, що характеризують зміст права, його сутність і призначення в суспільстві. Правові принципи поділяють на властиві праву загалом (загальноправові), його окремих галузей (галузеві) або групи суміжних галузей (міжгалузеві), а також великим правовим інститутам. Основними загально правовими принципами є: демократизм, федералізм, пріоритет прав і свобод людини, безпосередня дія загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, законність, рівноправність, рівність усіх форм власності, справедливість, добросовісність, розумність, справедливість.
Принципи правотворчості - це основні засади здійснення правотворчої діяльності. До найбільш важливих принципів належать: принцип законності, принцип науковості, принцип використання правового досвіду, принцип демократизму і зв'язку з практикою.
Принципи юридичної відповідальності - основні начала, відповідно до яких застосовується юридична відповідальність. Це принципи законності, гуманізму, відповідальності за вину, справедливості, рівності перед законом, доцільності, неприпустимість подвоєння покарання, невідворотності покарання, індивідуалізації покарання, оперативності.
Прогалина в законодавстві - відсутність конкретної норми, необхідної для регламентації відносини, що входить в сферу правового регулювання. Способами подолання прогалин у законодавстві виступають аналогія закону і аналогія права.
Процедура - встановлений порядок ведення, розгляду будь-якої справи (наприклад, судова процедура).
Процес - 1) хід, розвиток якого-небудь явища, послідовна зміна станів у розвитку чого-небудь; 2) порядок розгляду судових і адміністративних справ, а також саме таку справу.
Дозвільний тип правового регулювання -учасник правових відносин цього типу може зробити тільки дії, які прямо дозволені законом, всі інші дії заборонені.
Реалізація - здійснення чого-небудь, проведення в життя якогось плану, проекту, програми, наміри і т. п.
Реалізація права - здійснення вимог юридичних норм у поведінці людей. Основними формами реалізації права є: використання суб'єктивного права, виконання обов'язку, дотримання заборони.
Регулювання - вплив на що-небудь в цілях організації, упорядкування.
Регулятивні норми безпосередньо спрямовані на регулювання фактичних відносин, що виникають між різними суб'єктами, шляхом надання їм прав і покладання на них обов'язків. Залежно від характеру суб'єктивних прав і обов'язків розрізняють три основних види регулятивних норм: уповноважуючі (надають своїм адресатам право на здійснення позитивних дій); зобов'язуючі (містять обов'язок вчинення певних позитивних дій); що забороняють (встановлюють заборону на вчинення дій і вчинків, які визначені законом як правопорушення).
Результати тлумачення - підсумок з'ясування справжнього змісту, закріпленого в письмових правових актах. Результатами тлумачення в залежності від співвідношення смислу норми і її текстуального вираження є: буквальне тлумачення, поширювальне тлумачення і обмежувальне тлумачення.
Республіка - форма правління, в якій вища державна влада належить виборним органам, що обирається па визначений строк та несе відповідальність перед виборцями. Сучасні республіки поділяються на парламентарные і президентські.
Санкція - структурний елемент норми права, який вказує на несприятливі наслідки, що виникають у результаті порушення диспозиції правової норми. По ступені визначеності санкції підрозділяються на абсолютно визначені (точно зазначений розмір штрафу), відносно визначені (позбавлення волі на термін від 3 до 10 років), альтернативні.
Свобода - здатність людини діяти у відповідності зі своїми інтересами і цілями, здійснювати вибір. Люди не вільні у виборі об'єктивних умов своєї діяльності, однак вони мають конкретної і відносною свободою, коли зберігають можливість вибору санкціонуються нормами і цінностями даного суспільства цілей чи засобів їх досягнення. Історичний розвиток суспільства в цілому супроводжується розширенням рамок свободи особистості.
Властивість філософська категорія, що виражає відношення даної речі до інших речей, з якими вона вступає у взаємодію. Властивість нерідко розглядається як зовнішнє вираження якості.
Система - безліч елементів, що знаходяться у відносинах і зв'язках один з одним, утворюють певну цілісність, єдність. Виділяють матеріальні та абстрактні системи. Перші поділяються на системи неорганічної природи (фізичні, геологічні, хімічні та ін) і живі системи (найпростіші біологічні системи, організми, популяції, види, екосистеми); особливий клас матеріальних живих систем - соціальні системи (від найпростіших соціальних об'єднань до соціально-економічної структури суспільства). Абстрактні системи: поняття, гіпотези, теорії, наукові знання про системи, лінгвістичні (мовні), формалізовані, логічні системи та ін. В сучасній науці дослідження систем різного роду проводиться в рамках системного підходу, різних спеціальних теорій систем, кібернетиці, системотехнике, системному аналізі і т. д.
Система законодавства - сукупність нормативних правових актів, в яких об'єктивуються внутрішні та змістовні характеристики права. Вона виступає зовнішнім вираженням, формою системи права.
Система права - внутрішня будова (структура) права, що відбиває об'єднання і диференціацію юридичних норм.
Систематизація законодавства - це цілеспрямована робота законодавця по упорядкуванню і приведенню в єдину систему діючих законодавчих актів з метою їх доступності, кращої оглядовості та ефективного застосування.
Зміст правовідносини - суб'єктивні права та юридичні обов'язки, що виражають зв'язок між суб'єктами (учасниками) правовідносини.
Свідомість - одне з основних понять філософії, соціології і психології, що позначає людську здатність ідеального відтворення дійсності в мисленні. Свідомість - вища форма психічного відображення, властива суспільно розвиненій людині і зв'язана з промовою, ідеальна сторона целеполагающей діяльності. Виступає в двох формах: індивідуальній (особистій) і суспільній.
Свідомо-вольовий характер права - ознака права, означає, що право є прояв волі і свідомості людей. У праві відображаються і виражаються потреби, інтереси, цілі суспільства, соціальних груп, окремих осіб і організацій. Право регулює суспільні відносини, взаємодіючи з волею індивідуумів і соціальних груп.
Склад правопорушення - сукупність суб'єктивних і об'єктивних ознак, необхідних і достатніх для характеристики діяння як правопорушення. Склад правопорушення включає в себе об'єкт правопорушення, суб'єкт правопорушення, об'єктивну сторону і суб'єктивну сторону правопорушення.
Соціальна влада - система відносин підпорядкування одних людей волі і дій інших. Структура будь-якого владного відносини (властеотношения) складається з володарюючого суб'єкта (народ, клас, громада, рід, рада старійшин і вождь) і підвладного об'єкта (індивід, колектив, організація).
Соціальне управління в суспільстві - цілеспрямований вплив на людей і їх об'єднання для досягнення певних результатів. Передбачає наявність особливих органів управління.
Соціальні норми - пов'язані з волею і свідомістю людей правила взаємодії в суспільстві, що виникають у процесі його історичного розвитку, що відповідають певному типу культури і спрямовані на організацію суспільних відносин.
Способи (прийоми) тлумачення - сукупність прийомів і засобів, використовуваних для встановлення змісту правових актів. До способів тлумачення відносяться: граматичний, логічний, систематичний, історико-політичний, спеціально-юридичний, телеологічний, функціональний.
Структура - сукупність стійких зв'язків об'єкта, що забезпечують його цілісність і тотожність самому собі, тобто збереження основних властивостей при різних зовнішніх і внутрішніх змінах.
Структура суспільства - внутрішня будова суспільства, що відображає різноманіття і взаємодію його складових, що забезпечує цілісність і динамізм розвитку. В структуру суспільства належать соціальна, економічна, політична, духовно-культурна та інформаційна системи.
Структура правової норми - логічно узгоджену внутрішню будову, обумовлений фактичними суспільними відносинами, що характеризується наявністю взаємозалежних і взаємодіючих елементів, реально виражене в нормативних правових актах. Традиційно вважається, що норма права складається з трьох елементів: гіпотези, диспозиції і санкції.
Субординація - система підпорядкування нижчестоящих органів і посадових осіб вищим, виконання правил службової дисципліни.
Суб'єкт правопорушення - особа, яка вчинила правопорушення, правопорушник. Ним може бути тільки дієздатна (деликтоспособное) особа. Суб'єктом може бути як індивід, так і організація.
Суб'єктивна сторона правопорушення - характеризує ставлення порушника до діяння і його наслідків, тобто його вина.
Суб'єктивне право передбачена в нормі права міра можливої поведінки уповноваженої особи, надана управомоченій особі для задоволення її інтересів, забезпечена діями (бездіяльністю) зобов'язаної особи. Суб'єктивне право включає в себе право на власні фактичні дії, право на юридичні дії, право вимоги, право домагання, право на самозахист.
Суб'єкти правовідносин - це учасники правовідносин, які мають суб'єктивні права і юридичні обов'язки. Їх називають також суб'єктами права. Суб'єктами правовідносин можуть бути індивіди, їх організації і, як виняток, соціальні спільності.
Судовий прецедент - рішення суду вищої інстанції по конкретній справі, якому надано нормативний характер. Обов'язковим для всіх нижчих судів є не все цілком рішення або вирок, а лише "серцевина" справи, суть правової позиції судді (ratio decidendi).
Сутність - внутрішній зміст предмета, явища, обнаруживающееся у зовнішніх формах його існування.
Сутність держави легітимна і забезпечена відповідними засобами влада.
Теорія - система основних ідей у тій чи іншій галузі знань; форма наукового знання, що дає цілісне уявлення про закономірності і суттєві зв'язки дійсності.
Теорія держави і права (як наука) - узагальнююча політико-правова наука, що характеризує соціальні, економічні та політичні основи держави і права як явищ цивілізації і культури, розкриває їх сутність, закономірності розвитку, взаємодії і призначення в суспільстві.
Теорія держави і права (як навчальна дисципліна) - навчальна методологічна дисципліна, покликана на основі наукових даних про державу і право розробити і викласти в системному, логічно послідовному і доступному вигляді теоретичні поняття, принципи і цінності юриспруденції. Структура теорії держави і права як навчальної дисципліни включає в себе розділи, глави, пункти науково-навчального матеріалу, виражають його єдність і диференціацію.
Техніка - сукупна характеристики навичок і прийомів, використовуваних в якій-небудь сфері діяльності людини. В техніці матеріалізовані знання і досвід, накопичені в процесі розвитку суспільства.
Тип держави і права - модель або ідеальний, виражений в понятті образ держави та права, в якому поєднуються загальні істотні риси визначеної групи державно-правових явищ і якому відповідає певний клас конкретних держав і конкретних правових систем.
Типологія - вчення про класифікації, тобто розподіл об'єктів будь-якого роду на взаємопов'язані типи, класи, види, групи, згідно найбільш загальним і суттєвим ознаками і властивостями об'єктів даного виду; це вчення про впорядкування та систематизації складних об'єктів, і в даному випадку таким складним об'єктом виступає держава і право.
Тлумачення права - інтелектуально-вольова діяльність суб'єктів права щодо з'ясування справжнього змісту правових актів з метою їх реалізації і вдосконалення. За суб'єктами тлумачення воно підрозділяється на офіційне (аутентическое, легальне, правоприменительное) та неофіційне (повсякденне, професійне, доктринальне).
Переконання (як метод здійснення державної влади) - метод активного впливу на волю і свідомість людей ідейно-моральними засобами для формування у них поглядів і уяв, заснованих на глибокому розумінні сутності державної влади, її призначень і цілей.
Унітарна держава - цілісне централізована держава, адміністративно-територіальні одиниці якої (області, провінції, округи тощо) не мають статусу державних утворень, не володіють суверенними правами.
Управомочивание - спосіб правового регулювання, який виражається в комплексі дозволений управомоченій особі на вчинення певних дій (наприклад, власнику дозволено володіти, користуватися і розпоряджатися належною йому річчю).
Установчі норми - відображають вихідні початку правового регламентування суспільних відносин, правового становища людини, меж дії держави, закріплюють підвалини соціально-економічного і суспільно-політичного ладу, права, свободи і обов'язки громадян, основоположні ідеї і параметри будівництва правової системи суспільства. Вони служать еталонами, які дозволяють установити необхідну відповідність цілей і засобів конкретних правових розпоряджень об'єктивним закономірностям суспільного розвитку. Це конституційні норми та норми, закріплені в основах законодавства, кодексах.
Факт - 1) в логіці і методології науки пропозиції, що фіксують емпіричне знання; 2) знання, достовірність якого доведена; 3) у звичайному розумінні синонім понять "істина", "подія", "результат".
Фактичний склад - сукупність двох або кількох фактичних обставин, наявність яких необхідна для настання юридичних наслідків.
Федеративна держава (федерація) - складна союзна держава, частини якого (республіки, штати, землі, кантони тощо) є державами, або державними утвореннями, що володіють суверенітетом. Федерація будується на засадах децентралізації.
Форма - спосіб існування змісту, невіддільний від нього і служить його вираженням.
Форма держави - це організація державної влади, виражена у формі правління, державного устрою і політичного (державного) режиму.
Форма державного устрою - це територіальна організація державної влади, співвідношення держави як цілого з його складовими частинами. Основні форми державного устрою - унітарна і федеративна, рідко зустрічається форма - конфедерація.
Форма правління - спосіб організації верховної державної влади, порядок утворення її органів, їх взаємодії між собою і з населенням, ступінь участі населення в їх формуванні. Основні форми правління - монархія і республіка.
Формальна визначеність права - ознака права, означає, що норми права закріплені в офіційних письмових джерелах, виданих державою.
Функції держави - основні напрямки її діяльності, які виражають сутність, соціальне призначення, завдання та цілі держави з управління суспільством у властивих йому формах і притаманними йому методами. Функції держави можна підрозділити: за причинами виникнення - на функції, що випливають з класових протиріч (придушення опору експлуатованих класів та ін)- функції, що випливають з потреб суспільства в цілому ("спільних справ") (економічна, екологічна та ін); за спрямованістю - на внутрішні (економічна, соціальна, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, охорони правопорядку, екологічна, стимулювання науково-технічного прогресу і обмеження його шкідливих наслідків, інформаційна) і зовнішні (оборони, інтеграції у світову економіку, забезпечення миру, співробітництва з іншими державами у вирішенні глобальних проблем сучасності, підтримання світового правопорядку).
Функції права - основні напрямки впливу права на суспільні відносини і поведінку людей. Право має загальносоціальні функції (економічну, політичну, виховну) та конкретні функції (регулятивно-статичну, регулятивно-динамічну, охоронну, оціночну).
Функції теорії держави і права - це напрямки теоретичної діяльності, що відображають загальне і специфічне значення даної науки. Функціями теорії держави і права є: теоретико-пізнавальна (гносеологічна), методологічна, ідеологічна, прогностична.
Функція - 1) діяльність, обов'язок, робота, зовнішній прояв властивостей якого-небудь об'єкта в даній системі відносин; 2) роль, яку виконує певний соціальний інститут або процес стосовно цілого.
Цінність - позитивна чи негативна значимість об'єктів навколишнього світу для людини, соціальної групи, суспільства в цілому, визначається не їхніми властивостями самими по собі, а їх залученням в сферу людської життєдіяльності, інтересів і потреб, соціальних відносин; критерії і способи оцінки цієї значимості, виражені в моральних принципах і нормах, ідеалах, установках, цілях. Розрізняють матеріальні, суспільно-політичні і духовні цінності, позитивні і негативні цінності.
Емоції реакції людини і тварин на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників, що мають яскраво виражену суб'єктивну забарвлення і охоплюють усі види чутливості і переживань. Пов'язані із задоволенням (позитивні емоції) або незадоволенням (негативні емоції) різних потреб організму. Диференційовані і стійкі емоції, що виникають на основі вищих соціальних потреб людини, зазвичай називаються почуттями (інтелектуальними, естетичними, моральними).
Юридична обов'язок - передбачена в нормі права міра необхідної поведінки зобов'язаної особи в інтересах управненої сторони, забезпечена можливістю державного примусу. Юридичний обов'язок має три основні форми: утримання від заборонених дій (пасивна поведінка); вчинення конкретних дій (активна поведінка); витерпіти застосовуються до зобов'язаному особі заходів державно-примусового впливу.
Юридична відповідальність - застосування до правопорушника заходів державного примусу, що виражаються в позбавленнях, передбачених санкцією юридичних норм. Підставами юридичної відповідальності є норма права, правопорушення і правозастосовний акт.
Юридична техніка - сукупність правил, засобів і прийомів розробки, оформлення і систематизації нормативних актів з метою їх ясності, зрозумілості та ефективності.
Юридичні гарантії законності - сукупність закріплених в законодавстві засобів, а також організаційно-правова діяльність по їх застосуванню, спрямована па забезпечення законності, на безперешкодне здійснення і захист прав і свобод. Це передусім юридично опосередкована діяльність спеціальних органів та органів правосуддя. Серед юридичних гарантій розрізняють засоби виявлення (виявлення) правопорушень; засоби попередження правопорушень; заходи припинення правопорушень; заходи захисту і відновлення порушених прав, усунення наслідків правопорушень; юридичну відповідальність; процесуальні юридичні гарантії. До організаційних засобів відносяться різні заходи організаційного характеру, які спеціально спрямовані на поліпшення діяльності по забезпеченню законності.
Це кадрові, організаційні заходи по створенню умов для нормальної роботи юрисдикційних, контрольно-наглядових і правоохоронних органів, утворення в їх структурі спеціальних підрозділів (для боротьби з організованою злочинністю, корупцією, розповсюдженням наркотиків)і ін
Юридичні факти - конкретні життєві обставини, що викликають у відповідності з дією юридичних норм, виникнення, зміна або припинення правовідносин.
Юридичний процес - це врегульований процесуальними нормами порядок діяльності компетентних державних органів, що складається в підготовці, прийнятті і документальне закріплення юридичних рішень загального або індивідуального характеру.